Українські політологи ставили діагноз учасникам любовного трикутника: Тимошенко, Ющенко, Путін.

Цікаву дискусію організували українські політологи: за чарочкою коньяку вони обговорили любовний трикутник Тимошенко-Ющенко-Путін. Це, так би мовити, була загальна назва дискусії, її «шапка». В підпунктах бесіди значилися питання куди серйозніші: участь Кремля в українських виборах-2006; явні та таємні результати останніх поїздок Єханурова та Тимошенко до Москви; імовірність підвищення цін на газ. А на десерт політологам пропонували диспут «фактор Березовського». Справжній вінегрет!

Протягом усієї розмови одним із головних її учасників був коньяк, що стояв перед політологами на круглому столі, розігріваючи апетит співрозмовників. Якби науковці не посоромилися преси й почали дискусію саме з нього - любовний трикутник, вірогідно, опинився б на кремлівському паркеті, а БАБ тримав би свічку. Принаймні, навіть на тверезу голову політологи ризикувати вийти за межі пристойного.

Наприклад, дуже цікавий аналіз стосунків у згаданому любовному трикутнику дав політолог Вадим Карасьов. Журналісти собі раніше й уявити не могли, що він так добре розбирається в різних психологічно-сексуальних позиціях. Пан Карасьов сходу поставив діагноз: «Про любов тут не йдеться». Однак, на його думку, якщо любов це - ненависть, то якусь геометричну фігуру зліпити можна. В цьому любовному трикутнику є цікаві сторони. Є сторона, що насолоджується. За Гегелем хто насолоджується - той господар. У нашому випадку, на думку політолога, і без зайвих коментарів зрозуміло, хто отримує насолоду від політичних любовних геометрій. Це – Путін».

Далі «Обоз» змушений подавати Карасьова мовою оригіналу, бо під час перекладу втрачається поетика висловлювань метра вітчизняної сексо… перепрошую, політології. Отже, в трикутнику лишилося ще дві сторони - Тимошенко та Ющенко. Ось що про них думає Карасьов: «Есть страдающая сторона. Та сторона, которая испытывает любовное влечение и получает, как в песне, безответную любовь. Есть сторона возбуждающаяся. Только в нашем треугольнике возбуждения есть, а удовлетворения - нет. По этому поводу есть чудесная теория Фрейда: любовь получается тогда, когда происходит оттяжка физического контакта. С этой точки зрения от задержки, или от оттяжки конечно могут появиться любовные чувства», - під хихотіння присутніх з почуттям глибокого задоволення розповідав Карасьов. В якийсь момент політолог схаменувся, що у темі кохання забрів у занадто високі матерії, завершив свій виступ просто та лаконічно. «А тепер про наболіле: пора пити».

Карасьов був абсолютно правий: недоторкані пляшки з коньяком стояли на столі. Присутні зразу почали розливати його в бокали, однак політологи ще пити соромилися.

До речі, в своєму виступі Карасьов говорив не лише про інтим та випивку. Хоча це запам’яталося найбільше. Про українсько-російські стосунки там теж йшлося.

За словами Карасьова, головна стратегія Росії по відношенню до України - це «влиятельное невмешательство». Впливати, але не втручатися. «А ще стратегія Росії по відношенню до України вкладається в концепцію, яку можна назвати «зв’язка ключів». Мати декілька ключів, від декількох замків, що відкривають кілька дверей української політики. Чим ключів більше - тим краще», - додав політолог.

Карасьов вважає, що Кремль зацікавлений найбільше в збереженні після майбутніх виборів конфронтаційної структури українських еліт. Саме тому в Москві готові зустрічатися і Тимошенко, і з Єхануровим, і з іншими українськими політиками. Просто зустрічатися.

Так само, як Карасьова, тема любовного трикутника настроїла на психоаналіз політолога Віктора Небоженка. Він сам в цьому зізнався. Однак, він на відміну від попередника, він вважає, що герої-коханці в цьому трикутнику неправильно названі. За його словами, якщо вже говорити про Юлію та любов, то доля Тимошенко мало залежить від Путіна, а більше - від іншого мужчини. «Трикутник Тимошенко-Ющенко-Лазаренко є головним любовним трикутником української політики. Ющенко та Лазаренко є тими першими ступенями, від яких не змогла звільнитися стартова ракета Тимошенко. А що стосується Путіна, то він чудово розуміє, що не потрапляє в жоден трикутник. Сама Тимошенко, здається, не розуміє, що з ним робити», – зауважив Небоженко, додавши, що Путіну з Юлією Володимирівною просто приємно мати справу, бо вона вміє зачаровувати.

«Насправді всі ці візити - це намагання затягнути Кремль в українські завжди дуже мутні справи. За останніх 300 років це вже стало класикою, що з України з правого лівого берега приїжджають в Москву. А там відбувався кастінг», - запевнив Небоженко. Тому, на думку політолога, Кремль на всяк випадок формує в Україні дві колони, одну - з «чесних донецьких хлопців», іншу - з «енергійних політичних екстремалів в обличчі «Батьківщини».

Віктор Небоженко вважає, що Росія сьогодні прагматична, як ніколи, тому не буде поспішати підвищувати ціни на газ. «Це - останній аргумент. Я не думаю, що Кремль дозволить собі таку розкіш. Путін не такий мстивий.

Окрему частину свого виступу, як і просили організатори, Небоженко присвятив опальному російському олігарху Борису Березовському. У розповіді політолога знову з’явилися сексуальні мотиви, тож присутні дружньо веселилися навіть без краплі коньяку: «Я собі уявляю Березовського, який вранці після зарядки, подивившись ціни на газ, нафту, золото, порахувавши всі свої офшорні зони, читає, що він - фактор в Україні. Я собі уявляю: Березовський бігає і радіє, що він – «фак... тор», - Політолог навмисно вимовив слово по скдадах, - Фактор України. Ви чуєте, скільки сексуальності в цьому. Тут треба віддати належне, ми його задовольнили по повній програмі», - потішався надалі Небоженко, переконуючи присутніх, що занадто багато уваги приділяють в Україні Березовському. Мовляв, його провокаційні заяви цього не варті. «Насправді ці заяви -лише дивний шаманський діалог з Путіним. Україна для нього щось на зразок офшорної політичної зони. Все, що він тут говорить: дав гроші - не дав гроші, бачив - не бачив, це - спосіб поговорити з Путіним по душам, і жодного відношення до української політики не має».

А от політолог Станіслав Бєлковський вважає, що БАБ просто ображений. «Березовський, безсумнівно, фінансував передвиборчу кампанію. Грошей там було не багато, однак вони прийшли саме тоді, коли навіть бізнесмени з найближчого оточення вже боялися вкладати гроші в свого кандидата. Тож Березовський в першу чергу керується образою. Віктор Ющенко, не зважаючи на зобов’язання, жодного разу не запросив Березовського в Україну. А Борис Абрамович завжди хоче бути політичним гравцем». На думку Бєлковського, Березовський сам по собі не страшний і може бути використаний лише як зброя в руках української опозиції, якщо вона надумає реалізувати радикальний сценарій дострокового відсторонення Віктора Ющенка від влади.

Що ж стосується любовного трикутника між Путіним, Ющенком, та Тимошенко, то Бєлковський вважає, що він існує. Політолог пояснив який розрахунок в коханні у Путіна. «Кремль сьогодні не цікавить геополітика, питання російської мови, доля Чорноморського флоту, а лише недоторканність власності дружніх бізнесменів Володимира Путіна. Те, що Кремль сьогодні робить ставку і на владу в обличчі Ющенка, і на опозицію в обличчі Тимошенко, пов’язано не з диверсифікацією політичних орієнтирів. Справа в тому, що після того, як був створений прецедент Нікопольського заводу феросплавів, коли попри обіцянки Віктора Ющенка Вексельбергу та Абрамову не чіпати їх бізнес, відбулася спроба націоналізації заводу, Кремль не вірить гарантіям Ющенка. Путін шукає допоміжні важелі впливу на ситуацію в питанні власності українських об’єктів, підконтрольних російським бізнесменам. Кремль хоче використати Тимошенко як важіль впливу на Ющенка, щоб той дотримувався обов’язки перед російськими власниками», - розповів Бєлковський. Політолог додав, що українська політична еліта ставить геополітичні інтереси на перший план. Таким чином Бєлковський натякнув, які подарунки один від одного очікують закохані.

Деякі учасники столу погодилися Бєлковським, що в стосунках Росії до України немає геополітики, а лише геоемоції, Що, зокрема, підтверджує, порнографічний фільм депутата держдуми Митрофанова про Тимошенко та Саакашвілі.

Микола Княжицький до всього сказаного додав, що Тимошенко та Ющенко взагалі до любовного трикутника не входять, коханці там інші: Литвин та Янукович. «Росія об’єктивно не зацікавлена ні в команді Ющенка, ні в команді Тимошенко», - зауважив Княжицький.

Ігор Гринів вважає, що це - не любовний трикутник, а справжня груповуха. «Там і Кінах, і Мороз, і Янукович. Це кохання в збоченій формі!», - зауважив Гринів. Однак всіх співрозмовників перевершив Володимир Маленкович. Мовляв, що тут про Юлію Володимирівну та її любовні почуття говорити, коли скоро в Україні з’явиться нова ЮЛЯ, ще краща, за яку 50% виборців голоси віддадуть. Маленкович пояснив, що він має на увазі - новий блок Ющенко-Литвин-Янукович, або скорочено ЮЛЯ.

Ось такі різні погляди на один любовний трикутник. Єдине, на чому зійшлися політологи, - це те, що попри любов, ненависть та інші почуття, які роздирають трикутник, Росія кардинально не підвищить ціни на газ. Це, мовляв, святе. Прагматика вище почуттів, торгів і шантажу.