Перше, що здивувало на міжпартійному з’їзді «Громади» - символіка новоствореного Блоку Лазаренка. Блакитне тло прапору, помаранчевий напис, а по центру – портрет «дорогого» Павла Івановича. Творіння демонструє повну відсутність художнього смаку та скромності в того, хто це придумав. Але цей шедевр, вочевидь, відповідає ідеологічно-піарним міркуванням партійців.

Нескладно уявити, яким чином відбувався процес творчості. Почув Павло Іванович від соратників, що у Дніпропетровську його рейтинг - 30%, а в деяких місцях навіть 99% (принаймні, так громадівці розповідали на з’їзді) та й думає: «Дніпропетровськ - регіон блакитний? - Блакитний. Значить, колір символіки буде блакитний. Ми проти кучмізму? – Само собою. Значить напис «Блок Лазаренко» малюємо помаранчевим. А хто в блоці найголовніший? Хто обличчя, назва, честь та совість? Хто герой, який за правду в американських тюрмах поневірявся? Кого на Дніпропетровщині люблять?» - хіба після відповідей на ці питання у когось будуть сумніви щодо того, чиє обличчя розміщувати на прапорі блоку!

До речі, це другий випадок в Україні, щоб виборча символіка містила не лише ім’я, а й обличчя лідера. Першим до цього додумався Діма Корчинський. Хоча Павла Івановича можна зрозуміти: навряд чи йому вдасться найближчим часом приїхати в Україну, навряд чи його зареєструє ЦВК (за вимогами законодавства кандидат в депутати повинен останніх п’ять років проживати в Україні), тож хоч портрет на згадку виборцям залишиться.

До речі, сам Павло Іванович пообіцяв учасникам з’їзду приїхати в Україну найближчим часом. Мовляв, днями мусить початися судове слухання стосовно останнього епізоду його кримінальної справи. В інших п’яти десятках - американський суд не визнав вину Лазаренка. Також Павло Іванович зауважив, що кримінальної справи стосовно нього в Україні не існує, а об’єднана справа Тимошенко-Лазаренко давно закрита генпрокуратурою. А ще Лазаренко похвалився, що в Голосіївському суді Києва триває розгляд його позову проти Кучми, а Печерський суд м. Києва задовольнив його позов проти Потебенька про захист честі та гідності. Суд визнав, що Потебенько був не правий, коли у ранзі генпрокурора публічно обзивав Лазаренка злочинцем, злодюгою та вбивцею Гетьмана та Щербаня. Про все це Лазаренко розповів під час прямого телефонного сеансу між США та конференц-залом в готелі «Турист». Щоправда. склалося таке враження, що насправді в цей час Лазаренко собі мирно спав в далекій Америці, де годинник над його ліжком показував третю годину ночі, а делегатам з’їзду та пресі дали послухати попередній запис.

Тож живого спілкування з Павлом Івановичем не вийшло. З огляду на це куди більше цікавості викликав список блоку Лазаренка. Перший номер – Лазаренко. Другий номер – Лазаренко (брат першого номера, Іван Іванович). Якщо ЦВК «забракує» основного Лазаренка - на плечі брата ляже обов’язок очолити список блоку, та гордо нести тягар відомого прізвища.

Третій та четвертий номери - союзники соціал-демократи Буздуган та Пересунько, а п’яту сходинку зайняла Дніпропетровська тележурналістка Вікторія Шилова. До речі, в списку є президент телекомпанії «Ютар» Ніна Хлус, однак її місце - не прохідне, навіть у тому випадку, якщо трапиться чудо, й блок Лазаренка пройде в парламент.
В списку - суцільні партійні функціонери. Хоча трапляються, й посадовці. Наприклад, голова податкової адміністрації в Одеській області Анатолій Косолапов, заступник голови Дніпропетровської облради Володимир Залунін. Є трохи бізнесменів: гендиректор ТОВ "Укрнафта" (Донецька область) Володимир Агєєв, гендиректор "Луганскуголь" Олександр Чепурний. А ще - адвокат Лазаренка Марина Долгопола і навіть екс-водій Лазаренка. Щоправда, нині він народний депутат Леонід Гадяцький.
Останній, до речі, - єдиний нардеп, що ризикнув зв’язати свої майбутнє зі списком Павла Івановича. Біографія цієї людини насправді цікава. Початком своєї кар’єри він завдячує особисто Лазаренку: спочатку бос ввів свого водія у бізнес, потім - у політику. Гадяцький, який був у списках «Громади» на виборах 1998 року 25-м номером, увійшов у Верховну Раду, вже коли його покровитель томився у американській в’язниці. Леоніду просто пощастило: власник номеру 23 помер, а 24-го, відомий Петро Кириченко, подався в «біга».
В парламенті водій Лазаренка проявив неабиякий політичний хист. Спочатку він зрозумів, що карта «Громад» вже бита, і вчасно перебіг у фракцію «Трудова Україна», яка курувала Дніпропетровщину. Саме в цьому регіоні був «прописаний» бізнес Гадяцького.
Однак прохідного місця в «ЗаЄдУ» на виборах 2002 року Гадяцькому не вистачало, тож він домовився з соціалістами про щасливий 13-й номер у списку.

Не важко здогадатися, що своєю присутністю у фракції він тішив соцалістів не довго - через 10 днів після початку роботи Ради він перебіг знову до рідних «трудовиків». Коли за нової влади трудовики стали безперспективними, звісно, Гадяцький їх покинув.

Повернувся назад, до перспективних з точки зору виборчої компанії соціалістів. Що ж примусило цю практичну людину, що тримає ніс по вітру, піти 11-тим номером в непрохідний блок Павла Лазаренко? Про це можна лише здогадуватися. Не даремно ж всі ці роки екс-водія називали спадкоємцем Павла Івановича…

Ось, власне, і все про виборчий список блоку. Хоча всі учасники списку Лазаренка мають однакові шанси потрапити до парламенту - їх анітрохи не більше, ніж, скажімо, у представників СДПУ(о), - з’їзд блоку Лазаренка був більш оптимістичним, ніж у есдеків.

Можливо тому, що партійці були певні: як мінімум вони отримають своє на місцевих виборах на Дніпропетровщині. А ще партійці Павла Івановича не так «ширяють у хмарах», як прихильники троянд. На з’їзді Блоку Лазаренка говорили про рейтинг 3.7 - 4.1%, натомість есдеки на власному зібранні били себе в груди і запевняли, що мусить бути 10 %, а інакше – «вибори сфальсифіковані».

Лазаренко нинішню владу не критикує, однак і не хвалить. Гасло його політичного блоку: «боротьба з кучмізмом». Щоб ніхто не розслаблявся, на з’їзді з усією прямотою нагадали, що «Кучма, ще не помер. Він живий».

А ще Лазаренко оприлюднив політичні пропозиції українському народу. Найцікавішою, безумовно, стала пропозиція повернути у державну власність підприємства «незаконно придбані Кучмою та його кланом». Таких Лазаренко нарахував 50, в тому числі - НЗФ. Павло Іванович вважає, що представники великого бізнесу не повинні йти у передвиборчі списки. Лише середнього та дрібного. Цікаво, до якої категорії себе зараховує сам Павло Іванович. Вірніше, до якого рівня насправді його опустив Леонід Данилович?

А ще Лазаренко розкритикував партію Литвина. Що за мода пішла? – Кожен «американець» ступивши на українську землю, починає тиснути спікера ВР. Спочатку Мельниченко, тепер – Лазаренко. Американський в’язень розповідає, що Литвин зібрав в партії «бізнесменів-кучмістів».

Не забув Лазаренко і про Тимошенко. «Не краща ситуація з представниками бізнесу в БЮТ, чого лише вартий Фельдман, Абдуллін, Хмельницький, Губський та інші доньки та сини Кучми», - заявив Лазаренко. Януковичу він взагалі відмовився давати характеристику. До речі, в списку Партії Регіонів Павла Івановича обурили прізвища Ківалова та Піскуна.

Має свою думку Лазаренко й на нинішню «газову війну з Росією». Він признався, що про перипетії переговорного процесу знає з УТ-1, який дивиться регулярно. «З Росією потрібно домовлятися», - запропонував Павло Іванович. Інакше, на його думку, Україна буде втрачати 23 млрд. грн. на рік. Наразі у лідера блоку немає рецептів, як домовлятися з Кремлем. Він лише зауважив, що «в усьому винен Кучма». «Він знищів розроблену мною програму диверсифікації газопостачання. А скільки безсонних ночей я провів, прораховуючи, як прокласти трубу до Туркменістану», - сумним голосом признався Лазаренко.

З трубою не вийшло, зате досвід безсонних ночей Лазаренку ще знадобиться. Адже виборча кампанія в Україні ведеться переважно вдень, коли в Сполучених Штатах, де перебуває Павло Лазаренко, – темна ніч.