Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко сьогодні проводила суто чоловічу нараду. Це зібрання називалося спільне засідання уряду з губернаторами. А в губернаторах у нас, як відомо, ходять виключно представники сильної статі. Що ж стосується міністрів у спідницях, то міністр культури Оксана Білозір проігнорувала губернаторську сходку. Так і залишилася «Юля» сам-на-сам з півсотнею мужиків. Причому для більшості з них це було перше побачення з Тимошенко в якості прем’єра.

Чому таке зібрання відбулося лише за півроку після призначення уряду Юлія Володимирівна пояснила просто: губернатори повинні були спочатку адаптуватися на своєму місці, спрацюватися зі своєю командою, тобто, дозріти до справжньої роботи з урядом. Тепер, зі «зрілими» губернаторами Тимошенко має намір зустрічатися щомісяця, при цьому пообіцяла, що «благосних» розмов більше не буде. Прем’єрка порадила обласним керівникам швидше забути про безневинне та романтичне перше побачення, пообіцявши в подальшому «чітко називати прізвища тих, хто зруйнував наші спільні плани».

«Благосними розмовами» спілкування з губернаторами Юлія Тимошенко назвала очевидно тому, що критика поки що лунала він них самих. Лише міністр фінансів Віктор Пинзеник, розбавив хвалебну оду про виконання держбюджету завершив прямими погрозами губернаторам. Глава Мінфіну заявив, щоб більше не збирається вислуховувати благання про виділення коштів. «Якщо це не передбачено бюджетом, то це - стаття кримінального кодексу!» - стращав він присутніх.

- А можна якось оптимістичніше?» - спробувала втихомирити Пинзеника глава уряду.
- Можна, - швидко зрозумів натяк Пинзеник, і «по секрету» розповів губернаторам, де можна таки дістати «бабло» в обхід міністерства фінансів та кримінального кодексу. Присутні зачаровано дивилися на таблицю, де різні стовпчики та графіки символізували залишок коштів у місцевих бюджетах. Виявилося, що обласні гаманці не такі вже пусті –піврічна заначка склала більше 3 мільярдів гривень.
- Тобто, на паперах в бюджеті нуль, а в касі гроші є. Це означає, що кошти були виділені на програми, що не реалізуються, - пояснив Пинзеник й порекомендував губернаторам бути в курсі всіх програм, викреслювати непрацюючі й залишки спрямовувати на потрібні справи.

Ледь засвоївши урок, що економіка має бути економною, обласні керманичі вислухали наступну лекцію. Держсекретар Олександр Зінченко теж вирішив пострахати присутніх, і витягнув на світ божий затаскану вже тему кадрового оновлення. «Замість зміни кадрів в регіонах відбуваються лише ротації. Хотілось би бачити хвилю нових талановитих менеджерів, - зауважив Зінченко і теж поділився секретом. - Раз чи два на рік держслужбовець сідає за комп’ютер та відповідає на запитання. Не відповів – у відставку. Законом це передбачено», - порадив Зінченко.

Присутні надзвичайно серйозно сприйняли цю пораду, з чого було видно, що питання набору нових кадрів, чи, скоріше, звільнення старих для них дуже актуальне. Багато хто з присутніх вже подумки уявляв, як він проводитиме диктанти чи усні іспити для ненависних замів, і з якою насолодою ставитиме «відмінно» струнким скеретаркам. Якби Зінченко запропонував видавати атестованим дипломи чи медалі – можна не сумніватися, що вже наступного тижня у областях би з’явилися губернаторські дипломанти та медалісти.

До речі, як виявилося під час наради, деякі з губернаторів просто-таки марять медалями. Як зізналася Тимошенко, один губернатор запитав у неї: «А якщо я свою область виведу на перше місце - ви мені медаль дасте?» Історії не відомо, що відповіла глава уряду, але я її місці обов’язково б пообіцяла. Це ж який потенціал – якщо за медаль губернатор згоден вивести свою область в лідери, то що на що він здатен за орден!? Як мінімум, виведе Україну в члени «Великої Сімки».

Однак Тимошенко роздавала губернаторам завдання направо і наліво, а ордени не обіцяла. Перш за все вона наказала покласти край розмовам про стару, злочинну, корумповану, олігархічну тощо владу.
- Успіхи та невдачі тепер всі наші. Народ вже забув про Кучму, Януковича, Єфремова, Засуху…. , - Тимошенко запнулася.
- Щербаня! – хором нагадали присутні.
- Так, Щербаня, - погодилася Тимошенко, натомість запропонувавши пам’ятати Лаврика, Олійника… На цьому місці Юлія Володимирівна знову запнулася. Після паузи вона згадала ще керівника Луганщини Данилова. Як виявилося, старих губернаторів прем’єрка знає краще.
Друге завдання було дуже жіночим – навести лад у своїх робочих кабінетах і познімати зі стін «портрети, де ми в помаранчевих шарфиках». На переконання глави уряду, буде дуже красиво, якщо на цьому місці повісять графіки зростання соціальних показників у області. - Ви повинні пам’ятати, що міністерські та губернаторські крісла ми отримали не в якості призу за перемогу, а щоб нести відповідальність…Я хочу, щоб ви поїхали звідси з чітким баченням майбутнього України, а також з крилами натхнення від мене», - поетично звершила Тимошенко.

Очевидно, фраза про крила була домашньою заготовкою, так би мовити, аксесуаром до білосніжного туалету прем’єра. Гадаю, коли губернатори переповідатимуть цю фразу в регіонах, то повинні покласти їх на музику, скажімо, Бурмаки чи Вакарчука. Ефект буде незабутній.

Однак Тимошенко не обмежилася крилатими настановами. На додачу вона вручила кожному губернаторові по 8 коліс. Звучало це приблизно так: «Ті губернатори, які приїхали з водіями, можуть сьогодні о 17.00 під’їхати до МВС та забрати по два автомобіля». Пояснюємо: уряд напередодні прийняв постанову про транспортне забезпечення голів облдержадміністрацій, тож голови обладміністрацій повернулися з побачення не з пустими руками.

Після такої обіцянки уважно слухати настанови прем’єр-міністра важко. Обласні керівники з нетерпінням чекали на зустріч зі своїми чотириколісними друзями. Але перш, ніж помчати під стіни МВС, їм довелося вислухати главу уряду до кінця. Тимошенко суворо попередила, що телефонний зв'язок «губернатор-міністр» повинен бути безперебійним. «Якщо дзвонив в міністерство губернатор, то міністр повинен протягом дня йому видзвонитися. Листи від губернаторів мені будуть передаватися на підпис окремо», - дала доручення прем’єр. Таке рішення Тимошенко прийняла після виступу колишнього соратника Тимошенко по фракції, а тепер майже колеги по рангу – прем’єр-міністра Криму Анатоля Матвієнка, який заступився за своїх менш сміливих колег: «Я до уряду в будь-який момент можу додзвонитися, але багато губернаторів мені скаржилось, що не можуть пробитися до міністра вже півроку. Та в часи СРСР це було б ЧП!», - згадав свій комсомольській досвід Матвієнко.

Далі Тимошенко дала завдання губернаторам не валити всі біди та поразки на уряд. «Ми працюємо однією командою зі спільними успіхами та поразками, а то у нас прийнято, що всі успіхи в регіонах губернатори зараховують на себе, а в поразках звинувачують уряд», - поскаржилася Юлія Володимирівна. Після цього вона пройшлася по найгострішим економічним та соціальним проблемам регіонів, запевнивши, що готова працювати окремо з кожною областю в тих питаннях, де потрібна підтримка уряду. Однак наразі подібна ініціатива виходить лише з Харківщини.

Окрім Тимошенко завдання губернаторам ставили й міністри. Наприклад головний еколог держави наказав прикордонним областям слідкувати, щоб жодні відходи сусідів не перетинали кордон України. Міністр освіти попросив годувати дітей у школах. А найоригінальніше завдання поставив аграрник Баранівський: «Я вас прошу: кожна свинка, яка є, вона не повинна бути забита (на м'ясо), вона повинна бути спарена…"

- Завдання зрозуміли? - серед загального пожвавлення перепитала Тимошенко. Губернатори розходилися після засідання веселі. Навіть керманич Київщини Євген Жовтяк, що накульгував на зламану ногу, - й той посміхався. Це було зовсім не схоже на похмуру картину, яку доводилось спостерігати місяць тому, після завершення першої наради з губернаторами в Адміністрації Президента. Чим тоді цю публіку замордував Президент - достеменно сказати не можливо, бо, на відміну від Кабміну, журналістам навіть краєчком ока не дали подивитися на ту нараду, яка тривала без перерви 14 годин. А у Тимошенко все скінчилося швидко, та ще й з фуршетом і врученням машин.

Більшість губернаторів дуже поспішали автомобілізуватися, тому журналістам довелося докласти багато зусиль, щоб когось упіймати. Губернатора Рівненщини Василя Червонія «Обозу» вдалося заскочити, коли він прощався з Матвієнком. «Ну що будемо працювати разом?! – звернувся рівненський керівник до кримського, маючи на увазі, вочевидь, майбутні парламентські вибори. Матвієнко ствердно кивнув головою, з чого можна було дійти висновку, що партії «Собор» та УНП, скоріше за все, будуть в єдиному блоці з Юлією Тимошенко.

Так вийшло, що наша розмова з губернатором Червонієм теж стосувалася виборчої теми. А саме: чому колишні ющенківці розбрелися на два табори, одні гуртуються біля почесного голови НСНУ Ющенка, а інші - поки що неформально – натякають на згуртування навколо Прем’єра. Дійшло навіть до того, що на з’їзді Народного Союзу «Наша Україна» делегати майже одностайно проголосував за звернення до президента прибрати Червонія з посади губернатора, оскільки він тероризує НСНУ на Рівненщині.

- Ха! – відреагував Червоній на запитання «Обозу», - Президент на це рішення з’їзду не звернув жодної уваги. Хіба може мудрий президент реагувати на такі дитячі витребеньки! Це є рецидив критичної маси «кучмолизів» та «яничар», які нині контролюють партію Народний Союз Наша Україна! - Червоній ще довго продовжував у цьому руслі, запевняючи, що це – позиція не його особисто, а всієї УНП. - Моя партія від цього рішення «несунів» отримала велике задоволення. Костенко сказав: «Василь, скажи чесно, скільки мільйонів доларів ти заплатив за безкоштовну рекламу?

Виходить, між учорашніми ющенгківцями таки пробігла чорна кішка. Інакше Червоній не вихвалявся б, що донецький губернатор Чупрун постраждав через нього.
- Коли на з’їзді прийняли суто політичне рішення, враховуючи мої політичні симпатії, а також антипатії до них, «несуни» злякались, яку вони дурницю зробили. Через годину хтось розумний підказав: щоб якось знівелювати це рішення по Червонію, треба вчепитися у донецького губернатора. Тож звернення до президента відправити у відставку Чупруна виникло випадково, - додав голова рівненської держадміністрації.

Червоній відмовився називати прізвища тих, хто в НСНУ риє під нього та під УНП. Лише зауважив, що це тепер не має значення, оскільки партія Костенка буде йти на вибори в блоці з патріотичними силами. А оскільки НСНУ - не патріотична, то з майбутнього об’єднання випадає.

- Несуни» матимуть 2,5 відсотки голосів! - крикнув на прощання Червоній, коли вже віддалився від журналістів на безпечну відстань. Тому неможливо було уточнити, що він мав на увазі: чи це буде результат по Україні, чи на Рівненщині.

Однак після спілкування з паном Василем стали зрозумілі аргументи НСНУ про відставку Червонія. Головним звинуваченням на його адресу було те, що він провів кадрове оновлення, яке буде потужним адмінресурсом на виборах для костенківців та їхніх союзників. Цікаво, яка ситуація в інших губерніях? Адже губернатори Володимир Бондар та Віктор Балога входять до партії “Реформи і Порядок”. Євген Жовтяк та Василь Червоній – УНП. Петро Олійник, Роман Ткач та Іван Стойко є рухівцями. А Олексій Данилова – з партії “Яблуко”.

Отже, не дивно, що з наближенням виборів уряд планує тісніше спілкуватися з губернаторами. Тимошенко нагадала головам держадміністрацій: «Пам’ятайте, що вас в регіонах сприймають на 33% як губернаторів, на 33% - як людей Президента, й на 33% - як представників Уряду». Щодо останнього, то Юлія Володимирівна могла прямо сказати, що на 33% населення асоціює губернатора з нею особисто, оскільки пересічні українці вважають міністрів виконавцями волі прем’єра. Таким чином, в деяких регіонах присутність Тимошенко вже переважила 66 %. Є з чим працювати…