Віктор Ющенко традиційно прийшов на відомий Сорочинський ярмарок — скупитися.

На відміну від минулого року, коли все навколо буяло помаранчевими кольорами, й Президент спершу довго виступав на сцені — читав місцевій адміністрації мораль, а народу — Гоголя, нині Ющенко просто скуплявся. Це він й почав робити, як тільки його нога ступила через ярмаркові ворота, де над головами чиновників та охорони були пришпилені плакати «Продаються страуси Ему».

Зробити це йому було не просто — люди тягнулися до Президента з усіх боків. Однак одинокі крики «Ющенко» вже не переростали в дружне скандування, й через голови ніхто вже не ліз за автографами до Президента.

Поряд з Ющенком теж вже традиційно крутився міністр Внутрішніх справ Юрій Луценко. Минулого року він влаштував в Сорочинцах шоу — «Міліція з народом», куди привіз з півсотні курсантів. Зараз за шоу він відповідав сам. Підходив до людей, широко посміхався, приязно здоровкався. «Идите к нам! Дайте мы вас потрогаем. Вот потом своим расскажем, что Луценка трогали», — покликали мміністра дві тітки. Луценко звісно підійшов, тітки його помацали й кажуть. «Ми ведь з Донецка, а вы теперь как — бы наш. Пошлите с нами в палатку. Ну, пошлите», — вмовляли тітки. Луценко стало незручно й він бочком-бочком відповз у натовп.

В компанії Президента Луценку було некомфортно, адже макітри його не цікавили, й з усіх сторін на голову лізли люди. Тому міністр покинув «батька» й пішов у вільне плавання ярмарком. Біля сцени він звернувся до жіноцтва: «Дівчата, давайте фотографуватися з міністром!». Дівчата, як годиться, аж запищали від радості. Після досить довготривалої фотосесії під пекучим сонцем у Луценко здихнув: «Ось тепер би пивка. Де у вас тут пиво?». Чи знайшов Луценко в цьому гармидері пиво, залишилося загадкою, бо увага «Обозу» переключилася на Президента, якого на відміну від Луценка не покидав Валерій Асадчев та ще кілька представників місцевої влади. Як же інакше? Треба було показати Віктору Андрійовичу, в які файні вони убралися вишиванки! А то минулого року, коли Президент побачив всю місцеву еліту в костюмах та краватках, примусив їх публічно зняти. Губернатор Степан Бульба тоді покірливо влаштував на сцені стриптиз.

На цей раз посадовці вдяглися за президентською модою прямо на ярмарку. При чому зробили непоганий виторг майстрам та майстриням. Бо торгівля сорочками йшла не дуже хутко, ціни на них кусалися від 750 до 2000 гривень. Судячи по тому, що на посадовцях були наймодніші в цьому сезоні моделі їм довелося відвалити за «примху» Президента по дві три офіційні зарплати.

Ющенко теж був у модній вишиванці — біла по білому. До речі, минулого року, Ющенко дуже сумував, що не зміг придбати таку сорочку, яку хотів. На цей раз біля самого входу, він почув тремтяче деренчання гуцульського народного інструменту тремби й поспішив на звук. Віктор Андрійович знав, що то грає баба Габара. Минулого року, коли Ющенко замовляв бабці сорочку, вона його попередила, що буде грати на трембі, й Президент почує, де її шукати.

Баба Габара вручила Ющенку сорочку вишиту червоними та чорними нитками, а він їй величезний букет, де були соняхи чорнобривці та всяке польове зілля. Після цього підійшов керівник офісу Кислинський відрахував бабусі 1000 грн. Така сорочка стільки й коштувала. З Президента на ярмарку не брали більше, ніж з інших. Торговці тільки хвалилися, що Ющенко не торгується.

А ще баба Габара дала Ющенку настанову одягати сорочку на важливі зустрічі, бо вона приносить удачу, а ще довголіття, та злагоду в сім’ї.

«Дуже хороша сорочка. Я полотно взяла найкраще, з такого у нас на молодих сорочки робили, жодних домішок», — розповіла «Обозу» бабуся.

Біля одного шатра жіночка-майстриня переконувала Віктора Андрійовича купити лляний костюм для Катерини. Він прискіпливо оглянув кофтинку й сказав: мабуть не підійде. «А у нас тут всі розміри. Ви кажіть», — звернулася жіночка до Президента.

«Якщо я скажу розмір, тут всі перелякаються», — Ющенко загадково посміхнувся. (Виходить таки правда, що родина Президента чекає поповнення. Невже двійню?)

Для Катерини він так нічого й не купив. Так само, як й дітям. Того року він їм набрав свистульок по одній гривні. Та сама бабуся їх пропонувала Президенту знову, але Ющенко відмовився. Мабуть вирішив, що досить. Адже свистіти погана прикмета. Одна президентська дитина й так просвистіла пів рейтингу Ющенка.

Віктор Андрійович балував себе керамікою. Треба сказати, нелегка ця робота вибирати макітру. Таке напружене обличчя у Віктора Андрійовича можна було бачити хіба що на круглому столі під час обговорювання універсалу. «Дівчатка-голубчики, а покажіть мені оцей й оцей», — благав Президент.

«Привіт з Москви», — перервав роздуми Андрійовича якийсь дядько. «Привіт Москві», —відповів Ющенко. «А можна з вами фотографуватися. Я ось з Горбачовим фотографувався», — похвалився дядько. Ющенко щось буркнув й повернувся до своїх макітер.

Нарешті в сумки охоронців перекочували два опільшанських горщики по 25 гривень, таріль за 25, макітра за 40.

На іншому стенді Ющенко купив старовинних керамічних левів. Прилавки з посудом прабабусь Ющенка цікавили найбільше. Він дивився, мацав, прискіпливо оглядав, одній продавщиці він дорікнув, що за старовинний вибір, вона видає новий. Купував тут він мало. Старовинне коштувало дорожче, здавалося Ющенко вибирав, що подешевше.

Підійшовши до килимів Віктор Андрійович перепитав продавця: «Наскільки дешево?» Ціна Президенту не підійшла. Хоча пізніше він скаржився журналістам, що не підійшов й малюнок: «Мене вразило, що я не знайшов традиційного килиму решетилівської школи ткацтва, все якісь нововіяння». Хоча у іншого продавця Ющенко таки купив килимок за 400 гривень.

«Все каса на нулі. А товар ще є!», — поскаржився він журналістом. За словами Президента він витратив близько 2 тисячі грн.

А ще Віктор Андрійович зізнався, що покидає ярмарок сумним: «Могло би бути краще, якби знайти формулу, як зацікавити тисячі приватних інвесторів, щоб зробити цю ярмарку загальнонаціональною та постійною».

Після завершення покупок Віктор Андрійович трохи поспілкувався з журналістами. Одна новина була хороша: Ющенко заявив, що нарешті українці оцінить, яким прекрасним був його прем’єр Єхануров.

«Після візиту Януковича в Сочі настає дуже цікавий час — політики й нація тверезішають, й приходить розуміння, що газові угоди попереднього уряду дали Україні найдешевший газ. Новому уряду буде важко тримати таку планку», — з гордістю розповів Андрійович.

Іншу новина була трагічна, як на очах Президента горів ліс біля державної резиденції в Криму. Ющенко розповів, що як тільки він почув про пожежу зразу кинувся на передову. «Я не міг, як баран, сидіти та дивитися, як вогонь підбирається до державної резиденції, адже там був наш спікер!», — розповів Ющенко. А журналісти помітили, як в цей час на обличчі Президента прошмигнула іронічна напівусмішка. Справа в тому, що Олександр Мороз в цей час теж кинув усі справи й втік від вогню на кораблі подалі в море.

Цікаво, що цього року ярмарок був зовсім аполітичним. Не лише тому, що зникли помаранчеві кольори в одязі, плакатах, прапорцях, які наповнювали її того літа. Аполітичним став народ. Вже не було бабусь з розкладками повними солом’яних кіс, які дівчата приміряли собі на голови. Тоді, цей товар, який насправді є заготовкою під обереги, називали «косою Тимошенко» й активно купували. Народ вже не задавав Президенту політичних питань, не давав порад, та не виказував претензій. Десятки голосів не зливалися в одне слово «Ющенко». Й що дуже показово Андрійовичу майже не дарували подарунки, хоча минулого року його буквально засипали усяким дріб’язком. Лише одного разу, коли Ющенко дуже довго оглядав глечик та прицінювався, бабця продавщиця ніжно так запропонувала: «Дорого? Може вам його подарувати?»

Те що політична ситуація в країні змінилася добре демонстрував стенд майстра в техніці макреті Миколи Переяславця. Минулого року він пропонував на огляд портрет Порошенко та Тимошенко складений з шматочків різнокольорового дерева, а цього року — Ахметова. Ренат Леонідович за купою матрьошок та глечиків, якось загадково посміхався, й очі його були добрі-добрі.

«Для мене головне політична вага та впливовість», — пояснив майстер чому його надихнув на творчість Ахметов.

Залишалося тільки дивуватися, як тонко майстер відчуває політичну ситуацію в країні, адже робити портрет він почав ще за півроку до приходу «донецьких» до влади.