Прозора непрозорість,
або Діоксинова руйнація у владних головах

Гризня всіх з усіма

Не нами і не нині зауважено (як би то поделікатніше висловитися?) певну неадекватність дій першої особи держави, які піддаються моделюванню та аналізові навіть за хронічної відсутності вичерпної інформації того, що відбувається у владних верхах. Власті ритуально повторюють слова „прозорість” (прозорість прийняття рішень, прозорість енергетичних поставок в Україну, прозорість приватизації, прозорість інвестицій тощо), самі залишаючись не просто в тіні, а часто й по той бік здорового глузду та нормальних реакцій.
Прикладів недоречностей чимало – як стратегічного, так і тактичного рівнів. Навіщо було в 2005 році відправляти у відставку Ю. Тимошенко з посади прем’єр-міністра, розчищаючи в той спосіб шлях регіоналові В. Януковичу та його команді, які нагромадили стільки господарських завалів і так „накуралєсілі” політично, що тепер треба шукати Геракла, аби очистив ті регіональні стайні, а прем’єром, знову ж, є Ю. Тимошенко? Гарант же Конституції явно не національний Геракл, хоча й тримається за владу мертвою хваткою.
Голова секретаріату Президента В. Балога (які ж його повноваження?) критикує уряд Тимошенко, Президент надсилає прем’єрові телеграми і листи з енергетичних питань. Не інакше, нотами протесту обмінюються дипломатичні служби віддалених, а головне - ворожих країн. Може, вони перебувають по різні боки планети і зв’язок між ними порушили геомагнітні аномалії? Чи аномалії таки в головах, вражених владними амбіціями (а це – гірше діоксину!), що й змушує до химерних публічних ігрищ?
Втрачається найголовніше і безцінне – час оптимального державотворення. Поки „патріоти” і „демократи” вовтузяться, інтригують і гризуться (є з кого брати приклад!), україножерні сили структуруються, паралізують парламент, „піднімають народ” на боротьбу проти „загрози НАТО” та інших політичних химер. Що терени України та її морські простори фактично окуповані військово-морським флотом РФ, який паразитує на наших землях й нехт