Комуністи – в опозиції (це, зокрема, означає, що лісгосп в опозиції до Мінсільгоспа). Литвин в опозиції (людина з такими чесними очима не може не бути в опозиції), "Наша Україна" – в опозиції, бо вийшла з коаліції, Регіони – в опозиції, бо ще не в коаліції, БЮТ – в опозиції, бо вже нема коаліції, уряд в опозиції до президента, а міністр юстиції в опозиції до уряду, міністр внутрішніх справ в опозиції до прокурора, президент в опозиції до законодавчої і виконавчої влади.

Українська політична практика перевернула застаріле революційне гасло «невинних немає!» У нас таки немає винних. Бо всі в опозиції до опозиції.

Добре влаштувалися! – це я стаю в улюблену телеглядачами та телеперсонажами психологічну позу «роздратування недосконалістю буття». Наморщити лобик, піджати губки – і поки не перервуть на рекламу, перебиваючи один одного, звинувачувати політиків у тих гріхах, якими ми насолоджуємось у їхньому виконанні.

Вічно обурені один одним політики, вічно ображений електорат, вічно розгублені політологи мають нарешті змінити звиклу психологічну позу для того, щоб зрозуміти події, світ і себе. До предмету дослідження треба підходити з цікавістю, а не з роздратуванням, а цікавість – це основний компонент любові. Пліснява всіх дратувала, поки один не зацікавився нею і не витягнув з неї пеніцилін. Смертність скоротилася в десятки разів. На жаль, і в Китаї також.

Є продуктивним полюбити наші партійні грибки. Там теж є чим наповнити шприц. Для світу Україна є цінною лабораторією. Тут в умовах стерильності, синтезуються нові соціальні речовини. Соціальні процеси за межами України обтяжені місцевими традиціями, архаїзмами, етнічними механізмами, культурними впливами, історичною пам’яттю. Нічого цього нема в Україні. Дисперсне суспільство, «чистий листок, на якому можна писати будь-які ієрогліфи». До подібного стану світ тільки прямує шляхом животворної деградації, а ми такими вже є. Ми – майбутнє. Як зав’яжемо ми, так згодом зав’язуватимуть у всьому світі.

Там все ще опозиція бореться за посаду президента, ми випереджаємо на крок – в нас президент бореться за місце в опозиції. Старосвітська дихотомія «влада – опозиція», в нас вже замінена на модерну пару «опозиція-опозиція».

Наприклад, американське суспільство значно більш архаїчне ніж європейське (так було завжди, ще Макс Вебер помітив це). Проте, навіть у США відчувають, що панувати не має людина, подібна на пана. Фаворит президентської гонки за кольором скидається на скромного трударя бавовняних плантацій. МайкКейн – відстає, бо подібний на плантатора.
Після того, як чорна людина поселиться в Білому домі, боротьба між республіканцями і демократами відійде в минуле, її заступить змагання між неграми і жінками – опозиції з опозицією, як в Україні.

Ми йдемо в майбутнє з великим відривом від сусідів, підняття прохідного бар’єра означає для нас зовсім інше, ніж те саме для росіян чи турків. В Росії монополізована влада, а в нас мова про монополію на опозицію. Нинішній низький бар’єр повсякчас провокує нас, маргіналів, будувати виборчі проекти і, взагалі, концентрувати увагу на парламентсько-урядових перипетіях. Проглядаючи модні журнали та телевізійні новини, ми подумки приміряємо все це на себе.

Але з підняттям бар’єра ми одержуємо просвітління, подібне до того, яке свого часу спіткало останню правдиву реінкарнацію Будди – генерала Дудаєва, коли він заявив, що „парламент - п’ята нога у возі чеченської революції”.
Більше не треба намагатися сподобатися виборцю (у нас немає виборців – є лише мішені). Не варто пнутися на урядовий балкон – треба підкопувати фундамент і описувати це притчами. Біблія заповнена подібними описами дріб’язкових перипетій політичної боротьби.

Ісус Навін за характером був нічим не кращий за Юлію Тимошенко, а Давид, з точки зору Вавилону та Єгипту, виглядав таким самим дріб’язком, як Ющенко, з точки зору Євросоюзу. Проте автори Книги усвідомлювали, що менше ніж ніщо буває більше над усе. Тому еталонним царем на подальші віки залишився голова сільради Давид, а не володарі імперій Рамзес II чи Саргон I.
Все, що відбувається в лабораторії «Україна», тільки здається ницим. Там народжується Гомункул, який потрясе світ. Пафос і місія України не в тому що, як гадає Ющенко, тут все почалося, а в тому, що на нас все закінчиться.

В архівах районного суду
Пасеться священна корова.
Не доганяє дурненька, що буде
Армагеддон достроково!